турнір "Шашки та шахмати" 2013

               Шахові вершини …білих халатів

Медики легкі на підйом не лише у професійній діяльності – неабияку активність вони проявляють і у спортивних змаганнях. Нещодавно відбувся традиційний шахово-шашковий турнір серед медичних працівників, який організував обком профспілки працівників охорони здоров’я разом з ФСТ “Спартак». Організатори відзначили, що з кожним роком турніри стають масовішими і азартнішими. Перші місця з шахів зайняли Ольга Барилюк і Сергій Слободян, з шашок – Олена Тітова і Романько Іван, судді високо оцінили здібності і прагнення усіх учасників до перемоги.

Своїми враженнями діляться окремі учасники.

Ольга Барилюк, викладач фізвиховання Олександрійського медучилища: - Отримала найкращі враження від турніру – чудова організація, гарна атмосфера. На таких змаганнях брала участь не раз і завжди поверталася з перемогою. Захоплююсь шахами з дитинства. Тільки випадає нагода, граю – зі знайомими, студентами. Гра дуже корисна – розвиває логічне мислення, пам’ять, увагу, тому, рекомендую молоді захоплюватися саме цим заняттям. Я не зовсім азартна людина, мене треба підштовхнути. Коли з міського комітету профспілки повідомили про турнір і запропонували взяти участь, відразу загорілася. Ще люблю плавання, а шахи – як зміна обстановки, зусиль, мозкової атаки. Коли повернусь із змагань, найперше про перемогу повідомлю маму, вона порадіє за мене. Я не зовсім везуча в житті, а ось такі маленькі перемоги приносять велику втіху.

 Сергій Слободян, завідувач Новоархангельського міжрайонного відділення обласного бюро СМЕ: - Хтось захоплюється рибалкою, полюванням, марками, а я – шахами. Батько навчив грати ще в 6 років і з тих пір з цими інтригуючими фігурами не розлучаюся. Тепер синів навчаю: старший вже опанував техніку, може зі мною позмагатися, а молодший – поки що тільки фігури розставляє. Задоволення, яке отримую від гри, не передати. Повністю відключаєшся, забуваєш про все, зосереджуєш увагу, щоб зробити правильний хід. При великій зайнятості викроюю час, щоб зіграти з другом партію-другу. Це знімає певну буденну напругу. З цією грою розлучитися не можна – вона підкорює на все життя. Позаторік я вже був переможцем турніру серед медиків, відстоював честь області на всеукраїнських змаганнях. І знову мені випала така нагода. Значить, недаремно я здолав 110 кілометрів, приїхавши на ці змагання. Хочу сказати, що такого напруженого турніру, як сьогодні, у мене ще не було. Ми з суперником отримали рівну кількість очок, зіграли наступну партію, отримали нічийний результат. І тільки бліц-партія дала мені повну перемогу. До речі, мій керівник, відправляючи на турнір, давав настанову: повертатися з перемогою. І дружина переживала, кілька разів телефонувала і запитувала про результати. Хоч і не ревнує мене до гри, але уже напрошується, аби її навчив грати – хоче їздити на змагання разом зі мною.

 Олена Тітова, бібліотекар Кіровоградського медколеджу: - Перемога для мене приємна і, швидше всього, неочікувана. Брала участь у змаганнях й раніше, але перше місце дісталося вперше. Запропонували продемонструвати майстерність, згодилася, швидше, для кількості і ось така несподіванка: перемога. Сьогодні переконалася, шашки – це гра фортуни – один хід може все змінити. Допустиш маленьку неуважність і програш забезпечений, а зосередиш всю увагу, напружиш мозок – будеш на коні. Взагалі такі заходи – це здорово, спасибі організаторам, що в наші будні вносять різноманітність, нагадують нам про наші захоплення. Дивлюся, які молодці люди: поприїздили з районів, щоб показати свої здібності. Тут зустріла багатьох знайомих, випускників коледжу, які вже стали медпрацівниками. Несподівано випало змагатися з колегою з Олександрії. Це цікаво, побачитися, поспілкуватися, щось почерпнути нове для себе. Шашки, це сімейна гра більшості людей. Ми теж виросли з цією грою. Спочатку грала з татом, потім з братом, далі з дитиною. І тепер, коли зустрічається напарник, дістаю заповітну коробочку.

Сергій Голопьоров, лікар-терапевт Олександрійської ЦРЛ (ІІ місце, шашки): - Грати в шашки навчився рано, ще до школи. Мій вчитель – батько. І досі граю з ним, коли випадає нагода. Це приносить задоволення, стрес знімає, розвиває увагу, люблю прораховувати наперед ходи, передбачати ситуації. Моїй доньці 11 років, тож вчу її грати в шашки. Це наша сімейна гра. Захоплень у мене багато, але на все не вистачає часу. Ходжу в тренажерний зал – треба підтримувати себе у формі, багато читаю, а в основному весь час присвячується роботі. Вдячний обкому профспілки за організацію турніру – це як іскорка у наших буднях. Я – постійний учасник змагань і завжди повертаюся з перемогою.

Марія Іванова, керівник прес-центру ФПО